вправи психоемоційного стану людини

У кожної людини під час напружених емоційних станів змінюється міміка, темп мовлення, з'являється метушливість, змінюється дихання, пульс, колір обличчя, можуть з'явитися сльози. Емоційні і фізичні стани людини взаємопов'язані, і тому наділені здатністю взаємовпливу один на одного.

     Очевидно тому, що однаково вірними є такі твердження: «Ми сміємося тому, що нам весело» і «Нам весело тому, що ми сміємося». Найпростіший, але досить ефективний спосіб емоційної саморегуляції – розслаблення м'язів. Навчившись розслабляти, а також довільно і свідомо контролювати їх стан, можна навчитись керувати і відповідними емоціями.

     Психофізичне тренування - розслаблення м'язів.

    Протягом тисячоліть емоції людини були безпосередньо пов'язані з м'язовою діяльністю. Стресова реакція викликає фізіологічну готовність організму до фізичної діяльності. В цей момент відбувається збільшення припливу крові до кишково-шлункової системи і шкіри, тобто, відбувається мобілізація ресурсів організму, підготовка його до активних дій. Якщо фізичного навантаження немає, то рухові реакції гальмуються, що збільшує навантаження на серце, а також веде до ендокринних та інших фізіологічних змін. Якщо такі випадки відбуваються часто, настає психофізіологічне перевантаження, яке є головною причиною психосоматичних захворювань. Протидіяти цьому допомагають фізичні тренування та методи релаксації.

   Існування прямої залежності між тонусом м'язової системи і емоційним напруженням помітив чикагський лікар Е. Джекобсон, який започаткував розробку методів релаксації. Він звернув увагу, що різному типу емоційного реагування відповідає напруження певної групи м'язів. Наприклад, при депресивному стані в напруженні знаходиться дихальна система, а в стані страху – напружуються м'язи артикуляції і фонації. Він припустив, що знімаючи напруження певної групи м'язів, можна вибірково впливати на негативні емоції.

    Релаксація – це фізичне і психічне розслаблення.
Релаксація необхідна: для підготовки свідомості і тіла до самонавіювання, аутотренінгу; в напружених моментах, конфліктних ситуаціях, що потребують емоційної стійкості; для зняття втоми після важкого дня, нервових і емоційних перевантажень.
Дія релаксації базується на механізмі взаємовпливу, між станом тіла і станом нервової системи існує взаємозв'язок: тіло розслаблюється по мірі того, як заспокоюється мозок, а мозок заспокоюється в залежності від того, як розслаблюється тіло. Внутрішнє напруження не вловлюється нашою свідомістю, але створює домінуюче самопочуття, яке проявляється в м'язовій напрузі.

   Релаксація зазвичай поєднується з методами самонавіювання. Слово - надзвичайно сильний подразник, який може здійснювати вплив на динаміку і характер процесів у головному мозку, а через них – на стан внутрішніх органів і емоційний стан.
Самонавіювання – це створення установок, що впливають на підсвідомі механізми психіки. Сила самонавіювання – в можливості створити свій власний позитивний образ і постійно його закріплювати за допомогою спрямованих собі слів.

      Важливим резервом в стабілізації емоційного стану є вдосконалення дихання.

    Як не дивно, але не всі люди вміють правильно дихати. Зосередивши свою увагу, неважко помітити, як змінюється дихання людини в різних ситуаціях. По-різному дихають ті, хто спить, працює, гнівається, радіє, лякається, сумує. Очевидно, що дихання залежить від внутрішнього стану людини, а тому довільне і впорядковане дихання буде справляти зворотну дію на цей стан. Отже, навчившись впливати на своє дихання, ми отримаємо ще один засіб емоційної саморегуляції.

     Ефективній емоційній саморегуляції також сприяє використання прийомів візуалізації.

 

    Це створення внутрішніх образів у свідомості людини, тобто, активізація уяви за допомогою слухових, зорових, смакових, нюхових і тактильних відчуттів, а також їх комбінацій. Візуалізація допомагає людині активізувати її емоційну пам'ять, відтворити ті відчуття, які колись вже переживались. Відтворюючи в свідомості образи зовнішнього світу, можна швидко відволіктись від напруженої ситуації, відновити емоційну рівновагу. Різновидом візуалізації є вправи «сюжетної уяви», що ґрунтуються на використанні певного обраного кольору і просторових уявлень свідомості людини. Свідомі уявлення зафарбовуються в потрібний колір, що відповідає емоційному стану, який моделюється. Колір наділений сильною емоційною дією на нервову систему. Червоний, помаранчевий та жовтий – кольори активності, блакитний, синій, фіолетовий – кольори спокою, зелений колір – нейтральний. Кольорові (температурні, звукові, і т.д.) відчуття краще доповнювати просторовими уявленнями. Якщо необхідно заспокоїтись, відпочити, необхідно уявити широкий, відкритий простір (морський горизонт, просторе небо, поле і т.д.).

 

    Для мобілізації організму допомагають образи тісних, вузьких просторів з обмеженим горизонтом (вузька вулиця з високими будинками, тісна кімната). Використання даних прийомів дозволяє викликати необхідний емоційний стан в потрібний момент (спокій - просторе блакитне небо, зимовий краєвид в фіолетових сутінках; активність – літній пляж з яскравим сонячним днем, яскраво-жовтий пісок). Слід вжитися в уявну картину, пропустити через себе і зафіксувати її у свідомості. Поступово виникне стан розслаблення і спокою, або навпаки, активності та бадьорості.

Перевага данних методів у їхній доступності, можливості застосування в звичних умовах, можливості самостійного використання та відслідковування результатів.

З цих методів ми пропонуємо Вашій увазі  практичні вправи, які дозволяють:

• Навчитись психологічній саморегуляції.
• Трансформувати негативні переживання у позитивні емоційні стани.
• Виробити навички адекватної поведінки в стресових ситуаціях.
• Набути впевненості в собі.

Вправи на зняття напруження мімічних м'язів.

Вправа «Самоконтроль зовнішнього прояву емоцій».
В момент дії стресових факторів, при зростанні емоційного напруження, необхідно запустити питання самоконтролю: «Як виглядає моє обличчя? Чи стиснуті мої зуби? Як я сиджу? Як я дихаю?».
Якщо виявлені ознаки напруження, необхідно:
1. Довільно розслабити м'язи, для розслаблення мімічних м'язів використовуйте наступні формули: м'язи обличчя розслаблені; брови вільно розведені; лоб розгладжений; розслаблені м'язи щелепи; розслаблені м'язи рота; розслаблений язик, крила носа; все обличчя спокійне та розслаблене.
2. Зручно сісти, встати.
3. Зробити 2-3 глибоких вдихи і видихи.

Вправи «Розслаблення м'язів обличчя».

• Завдання вправ – дати можливість усвідомити і запам'ятати відчуття розслаблених м'язів за контрастом з їх напруженням.
• Кожна вправа складається з двох фаз – початкової ( напруження ) і наступної ( розслаблення ).
• Напруження обраного м'яза чи групи м'язів повинне наростати плавно, «скидання» напруження здійснюється різко.
• Повільне напруження м'язів має супроводжувати повільний глибокий вдих. Розслаблення синхронне з вільним повним видихом.
• Вправу не слід виконувати безпосередньо перед сном, оскільки м'язове напруження має збуджуючу дію.
• Кожна вправа повторюється 2-3 рази. Виконуючи зазначені вправи, треба прагнути до того, щоб м'язи, які не задіються в даний момент, були розслаблені.

   «Маска подиву». Заплющити очі. Одночасно з повільним вдихом максимально високо підняти брови, вимовивши про себе: «М'язи чола напружені». Затримати на секунду подих і з видихом опустити брови. (Пауза 15 секунд).
   «Жмурки» - вправа для очей. З повільним видихом, м'яко опустити повіки. Вдихаючи повітря, поступово нарощувати напруження м'язів очей і, нарешті, замружити їх так, начебто в них потрапило мило, мружитися якнайсильніше . Вимовити про себе: «Повіки напружені». Потім – секундна затримка подиху, вільний видих і розслаблення м'язів повік. Залишаючи повіки опущеними, вимовити про себе: «Повіки розслаблені».
   «Обурення» - вправа для носа. Округлити крила носа і напружити їх, начебто ви дуже сильно чимось обурені, зробити вдих і видих. Вимовити про себе: «Крила носа напружені». Зробити вдих, на видиху розслабити крила носа. Вимовивши про себе: «Крила носа розслаблені».
   «Маска поцілунку». Одночасно з вдихом поступово стискати губи, начебто для поцілунку, довести це зусилля до межі і зафіксувати його повторюючи: «М'язи рота напружені». На секунду затримати подих, з вільним видихом розслабити м'язи. Вимовити: «М'язи рота розслаблені».
   «Маска сміху». Злегка примружити очі, на вдиху поступово посміхнутися настільки широко, наскільки це можливо. На видиху розслабити м'язи обличчя. Повторити вправу декілька разів.
   «Маска невдоволення». З вдихом поступово стискати зуби, щільно зімкнути губи, напружити м'язи підборіддя й опустити кути рота – зробити маску невдоволення, зафіксувати напруження. Вимовити про себе: «Щелепи стиснуті, губи напружені». З видихом розслабити м'язи обличчя, розімкнути зуби. Вимовити про себе: «М'язи обличчя розслаблені».

Після деякого тренування легко вдається подумки керувати розслабленням всіх мімічних м'язів.

   Вправа «Розмова на незнайомій мові».
Мета: очищення свідомості, зняття напруження з артикуляційного апарату.
Необхідний час: 3-5 хв.
Говоріть, не задумуючись, будь-які, що спадуть на думку, беззмістові словосполучення, які імітують розмовну мову.
Примітка: під час вправи «виливається» багато того, що турбує, прихованого в підсвідомості.

   Вправа «Струшування».
Тіло розслаблене, ноги на ширині плечей, встаємо на носочки - вдих; та різко опускаємось, стукаючи п’ятками об підлогу – видих. Подумки розслаблюємось та струшуємо всі негативні емоції з себе...(мін.10 раз). Завершивши вправу зупинитись - відчути внутрішній стан.

   Вправа «Кругові повороти головою».
Опускаємо голову на яремну западинку, вільне провисання, поступово планомірно, обертаємо голову по колу, ніби яблуко по тарілці обертається. При вправі відчуваємо повне розслаблення шиї, голова ніби сама обертається ( в одну та іншу сторону по 5-ть разів). Завершивши вправу зупинитись - відчути свій стан та тепло.

   Вправа для променезап’ясткових суглобів  та кистей рук.
Переводимо свою увагу на променезап'ясткові суглоби і починаємо плавні кругові рухи.Прагнемо максимально розкрити променезап'ясткові суглоби при кругових рухах (в одну та іншу сторону по 5-ть разів). Струшування кистями рук в розслабленому стані, наче пташка летить вертикально (10 разів) та горизонтально (10 разів), а потім - по черзі та швидко.... Завершивши вправу зупинитись - відчути свій стан та тепло.

   Вправа для плечей та шиї.
Підняти обидва плеча - вдих, та різко опустити - видих (10 разів). Потім піднімаємо ліве плече - вдих, опускаємо - видих, а тепер піднімаємо праве плече - вдих, опускаємо - видих. Так почергово 10 раз. Завершивши вправу зупинитись - відчути свій стан та зміни в тілі.

   Техніка «Відкрий серце».

 

Сісти зручно.Обидві руки опустити вздовж тіла. На поступовий вдих, поступово піднімаємо та напрягаємо руки, збираючи всю силу в них. Затриматися навпроти серця - тримати ще - відчути всю напругу, можна доводити напругу аж до тремтіння рук - це все на вдих. А на потім поступово видихаємо та розслабляючи руки наближаємо до серця - до кінця видих та схрещуємо руки на серці - затрималися, відчули заспокоєння та розслаблення.І знову опустили обидві руки вздовд тіла...( мін.10 раз)

   Вправа «Заспокійливе дихання».
Даний тип дихання використовується в різних ситуаціях для зменшення надлишкового збудження і нервового напруження. Цей тип дихання може нейтралізувати нервово-психічні наслідки конфлікту, зняти хвилювання перед певною діяльністю та допомогти розслабитися перед сном.
Повільно глибоко вдихніть через ніс і на межі вдиху затримайте дихання, потім повільно видихніть через ніс. Знову вдих, затримка дихання, видих довше на 1-2 секунди. Фаза видиху весь час збільшується. Уявляйте собі, що з кожним видихом ви позбавляєтесь стресового напруження.
Перша цифра – вдих, друга – видих, в дужках – затримка дихання: 4-4(2), 4-5(2), 4-6(2), 4-7(2), 4-8(2), 4-8(2), 5-8(2), 6-8(3), 7-8(3), 8-8(4), 8-8(4), 7-8(3), 6-7(3), 5-6(2), 4-5(2).

   Вправа «Мобілізуюче дихання».
Мобілізуюче дихання – ніби дзеркальне відображення заспокійливого. Змінюються не видихи, а вдихи, дихання затримується не після видиху, а після вдиху. Цей тип дихання допомагає подолати в’ялість, сонливість, сприяє швидкому переходу від сну до діяльності, сприяє мобілізації уваги. Видихнути повітря з легень, зробити вдих і затримати дихання на 2 секунди, час видиху такий самий, як і вдих. Поступово фаза вдиху збільшується. Перша цифра – довжина вдиху, цифра в дужках - затримка дихання, третя цифра – видих.
4(2)4, 5(2)4, 6(3)4, 7(3)4, 8(4)4, 8(4)4, 8(4)5, 8(4)6, 8(4)7, 8(4)8, 8(4)7, 7(3)6, 6(3)5, 5(2)4.
Добре, якщо дихання регулюється за допомогою метронома.

   Вправа «Рятування від тривог».

 

Мета: зняття тривоги, занепокоєння, підготовка до очікуваної стресової ситуації.
Необхідний час: 5-10 хв.
Розслабтеся і уявіть, що ви сидите на чудовій зеленій галявині в ясний сонячний день... Небо осяяне веселкою, і частка цього сяйва належить вам... Воно яскравіше тисячі сонць... Його промені м’яко і ласкаво пригрівають вашу голову, проникають у тіло, розливаються по ньому, воно все наповнюється очищуючим світлом, у якому розчиняються ваші турботи і тривоги, всі негативні думки і почуття, страхи і передчуття. Все негативне залишає ваше тіло, перетворившись в темний дим, який швидко розвиває ніжний вітер. Ви позбавлені від тривог, ви очищені, вам світло і радісно!

Психотехнічні вправи

Вправа 1 «Внутрішній промінь». Ця вправа спрямована на зняття в учителя стомлення та внутрішніх «утисків», на знаходження ним внутрішньої стабільності.

Необхідно зайняти зручну позу сидячи чи стоячи в залежності від того, в якій конкретній ситуації вправа буде виконуватись (у вчительській, на уроці, у транспорті тощо).

Уявіть, що всередині вашої голови, у верхній її частині, виникає світлий промінь, що повільно й послідовно рухається зверху вниз, освітлюючи зсередини теплим, рівним і розслаблюючим світлом усі частини обличчя, шию, плечі, руки тощо. У міру руху променя зникає напруга в ділянці потилиці, розгладжуються зморшки на обличчі, краще бачать очі, опускаються плечі. «Внутрішній промінь» як би формує нову зовнішність спокійної людини, задоволеної собою та своїм життям, своєю професією та своїми учнями.

Уявний рух «внутрішнього променя» зверху вниз, а потім знизу нагору необхідно здійснювати кілька разів. Від виконання вправи важливо одержувати внутрішнє задоволення, навіть насолоду. Закінчується вправа словами: «Я стала новою людиною! Я стала молодою та сильною, спокійною та стабільною! Я все тепер буду робити добре!»

Вправа 2 «Пресс». Ця вправа сприяє нейтралізації та придушенню емоцій гніву, роздратування, підвищеної тривожності, агресії. Її рекомендується виконувати перед роботою у «важкому» класі, розмовою з «важким» учнем чи його батьками, перед психологічно напруженою ситуацією, що вимагає внутрішнього самоволодіння, упевненості в собі та здатності керувати ситуацією. До виконання вправи необхідно вдаватися на самому початку виникнення негативних емоцій, інакше не буде психотерапевтичного результату. Потрапивши в залежність від свого емоційного стану, учитель може вдатись до небажаних способів «скидання» негативної енергії на вихованця чи колегу по роботі. На жаль, це часто відбувається в родині вчителя, де він послаблює внутрішній самоконтроль.

Суть вправи така. Учитель подумки уявляє всередині себе, на рівні грудей, могутній прес, що рухається зверху вниз, придушуючи виникаючу негативну емоцію та внутрішнє напруження, пов'язане з нею. Виконуючи вправу, важливо досягти відчуття фізичної ваги внутрішнього преса, що придушує та начебто виштовхує вниз небажані негативні емоції та напругу, яку вона несе.

Вправа 3 «Дерево». Стан внутрішньої напруженості характеризується надконцентрацією людини на своїх відчуттях, переживаннях, емоціях.

Відчутне послаблення внутрішньої напруженості досягається в тому випадку, якщо людина зуміє здійснити децентрацію, тобто центр неприємної ситуації подумки перенести із себе на який-небудь предмет чи зовнішню обставину. При цьому негативна емоція викидається в зовнішнє середовище і людина рятується від неї.

Суть вправи така. Прямуючи з роботи додому, у міському транспорті, учитель стоїть і уявляє себе деревом, з яким може себе найбільш легко ототожнити. Він детально має уявити у свідомості образ цього дерева: його могутній чи гнучкий стовбур, гілки, що переплітаються та колишуться на вітру, листя, циркуляцію живильних соків по стовбуру, корені, що міцно вросли в землю. Необхідно як можна реальніше уявити живильні соки, які корені одержують із землі. Уявлення стомленим учителем врісших у землю коренів дерева є, по суті, символізацією його внутрішнього зв'язку з реальністю, зміцнення впевненості в собі.

Вправа 4 «Книга». Необхідно уявити себе книгою, що лежить на столі (або будь-яким іншим предметом, що знаходиться в полі зору). Варто докладно сконструювати у свідомості внутрішнє «самопочуття» книги - її спокій, положення на столі, захищаючу від зовнішніх впливів обкладинку, сторінки. Крім цього, постарайтесь подумки як би «від імені книги» побачити кімнату та розташовані в ній предмети: олівці, ручки, папір, зошити, стілець, книжкову шафу тощо. Вправа проводиться протягом 3-5 хв. і цілком знімає внутрішнє напруження педагога, переводячи його у світ предметів.

Вправа 5 «Марія Іванівна». У вас відбулась неприємна розмова, наприклад, із завучем, умовно названим нами Марією Іванівною. Вона дозволила собі в розмові з вами нечемний тон і несправедливі зауваження. Закінчився робочий день, і дорогою додому ви пригадуєте неприємну бесіду, у вас знову виникає почуття образи. Ви намагаєтеся забути кривдницю, але це не вдається. На тлі втоми у вас виникає психічна напруга.

Спробуйте поступити так. Замість того щоб викреслювати Марію Іванівну зі своєї пам'яті, спробуйте, навпаки, подумки наблизити її до себе. Для цього дорогою додому зіграйте роль Марії Іванівни. Наслідуйте її ходу, манеру поводитись, уявіть її міркування, сімейну ситуацію, нарешті, ставлення до розмови з вами. Через кілька хвилин ви відчуєте не тільки послаблення внутрішнього напруження, а і зміну свого ставлення до конфлікту, до Марії Іванівні. По суті, ви включились у ситуацію Марії Іванівни і змогли її зрозуміти. Результати цієї вправи відчуєте іншого дня, коли прийдете до школи: Марія Іванівна зі здивуванням відчує, що ви спокійні та доброзичливі, і, у свою чергу, стане прагнути залагодити конфлікт.

Вправа 6 «Голова». Окрім інтелектуальної напруги вчитель змушений протягом робочого дня безупинно впливати на учнів, придушувати їхню надмірну активність, у чомусь стримувати, контролювати. Таке інтенсивне управління навчальною ситуацією викликає в нього перенапругу і, як наслідок цього, різні фізичні недуги. Учителі часто скаржаться на головні болі, важкість у потиличній ділянці голови.

Пропонуємо вправу, що допомагає зняти ці хворобливі відчуття. Станьте прямо, розправивши плечі та злегка відкиньте голову назад. Постарайтеся зрозуміти, в якій частині голови відчуваєте важкість. Уявіть собі, що на вас надягнено громіздкий головний убір, що давить на голову в тому місці, де ви відчуваєте важкість. Подумки зніміть цей головний убір рукою, виразно, емоційно жбурніть його на підлогу. Потрясіть головою, поправте рукою волосся на голові, а потім киньте руки вниз, як би рятуючись від головного болю.

Вправа 7 «Руки». У вас іде урок. Учні вирішують задачі. У класі тиша, і ви можете кілька хвилин приділити собі. Сьогодні у вас це п'ятий урок, і ви, звичайно, утомились. Сядьте на стілець, трохи витягнувши ноги та звісивши руки вниз. Постарайтесь уявити собі, що втома «струменіє» від голови до плечей, потім передпліччями, досягає ліктів, далі кистей рук і «випливає» через кінчики пальців. Ви фізично відчуваєте важкість, що сковзає по ваших руках. Посидьте так 1,5-2 хв., а потім злегка потрясіть кистями рук, остаточно рятуючись від своєї втоми. Легко, пружно підведіться, пройдіться класом. Порадійте запитанням, які ставлять діти, постарайтесь відповідати на них докладно й детально.

Ця вправа знімає втому, сприяє встановленню психічної рівноваги.

Вправа 8 «Настрій». Кілька хвилин тому у вас закінчилась неприємна розмова з матір'ю учня, який постійно прогулює уроки, порушує дисципліну у класі, грубить вам. Ви призвали матір регулярно контролювати відвідання її сином уроків, виконання ним домашніх завдань. Зненацька для вас мати учня відмовилась виконувати ваші рекомендації, заявивши, що виховувати учня повинна школа. Ви не змогли стриматись і перейшли до погроз: пообіцяли викликати учня на педагогічну раду, залишити його на другий рік. Мати учня пішла з повною впевненістю в тому, що у школі не люблять її дитину.

Як зняти неприємний осад після такої розмови? Попереду ще кілька уроків, і необхідно зберегти внутрішній спокій і працездатність. На перерві сядьте в учительській, візьміть кольорові олівці чи крейди та чистий аркуш паперу. Розслаблено, лівою рукою намалюйте лінії, барвисті плями, фігури. Спробуйте уявити собі, що ви переносите на папір ваш тривожний настрій, як би матеріалізуючи його. Важливо при цьому вибрати колір у повній відповідності з вашим настроєм. А тепер переверніть папір і на іншому боці аркуша напишіть 5-7 слів, які відбивають ваш настрій. Довго не думайте, необхідно, щоби слова виникали спонтанно, без спеціального контролю з вашої сторони.

Після цього ще раз подивіться на свій малюнок, як би заново проживаючи свій стан, перечитайте слова та із задоволенням, емоційно розірвіть листок, викинете в урну.

Ваш емоційно неприємний стан зникне, він перейде в малюнок і буде знищений вами.

А тепер, заспокоївшись, ідіть на урок!

Вправа 9 «Прислів'я». Пропонуємо вправу, що добре знімає депресію та поганий настрій. Візьміть будь-яку з книг: «Перлини прислів'їв», «Думки величних людей», «Афоризми». Вони є майже в кожній шкільній бібліотеці. Читайте прислів'я чи афоризми протягом 25-30 хв., поки не відчуєте внутрішнє полегшення. Можливо, крім заспокоєння, те чи інше прислів'я наштовхне вас на правильне рішення.

Вправа 10 «Спогад». Одним із професійних недоліків учителя є його дорослість. Парадоксально, але це так. Учитель приходить до дітей із незрозумілого й у чомусь далекого їм світу дорослих, у якому на кожному кроці - обмеження, правила, норми. Через це він як би «відсувається» від дитини, стає для неї незрозумілим, викликає в неї або пригніченість, або агресію, бунт.

Відчуження та протистояння, які вчитель викликає в дитини, можна істотно пом'якшити або взагалі прибрати. Цього можна досягти, якщо педагог спробує «оживити» свої спогади про те, яким він був у дитинстві. У такий спосіб він психологічно зможе наблизитись до своїх учнів, стане краще їх розуміти.

Пропонуємо кілька вправ для вчителя. Розпитайте своїх батьків, якщо вони живі, про те, якими ви були в дитинстві, які витівки та провини робили, чи приходили батьки у школу за викликом учителя. Під час розповіді спробуйте жваво уявити себе дитиною та як би заново пережити свої дитячі враження. Головне, пригадайте, які внутрішні мотиви змусили вас тоді зробити той чи інший учинок.

Наприклад, разом з усім класом ви прогуляли урок. На вашу думку, це був геройський учинок. Ви вперше в житті виявили самостійність. А як ви нехтували тими учнями, котрі з'явились на урок!

Або інша ситуація. Ваш клас чергував по школі, і ви були зобов'язані стежити за дисципліною на перервах. Захопившись цим, ви спізнились на урок. Сувора вчителька взяла щоденник, щоб записати зауваження. Ви оцінили її вимогу як несправедливу («Я ж чергувала!») і сказали, що забули щоденник удома. Розгнівана вчителька наказала вам залишити клас. Пригадайте свої переживання, коли ви вийшли в порожній коридор.

Регулярно пригадуйте ваше шкільне дитинство. Спираючись на свій дитячий досвід, постарайтеся зрозуміти своїх учнів, мотиви їхніх учинків, поспівчувати їм, викликати їхню довіру. Розпитайте учнів, чим, наприклад, вони займались, коли прогуляли урок.

Через якийсь час ви зрозумієте, що порушення дисципліни у вашому класі стають усе рідшими. У чому причина? А в тому, що діти відгукнулись на ваше бажання зрозуміти, відчути їхній внутрішній стан. В учнів зникло прагнення до бунту, протистояння. Вони відчули себе разом з вами.